13 грудня одне з великих та улюблених свят — день св. Андрія Первозванного або, як у народі називають, свято Калити. Народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як «андріївські вечорниці». Готувались до них у складчину. До однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю. Бо ж Пилипівський піст. І обов’язково пекли калиту — цю найвеличнішу ознаку свята. Печеться калита із прісного тіста у вигляді тонкого коржа. Бо ж рік «стоншився». Посередині з отвором. Прикрашається родзинками, маком, і старші дівчата в цей вечір ворожили і на заміжжя: чи скоро їх віддадуть та яким буде майбутній чоловік. Примічали і якою буде погода.
Учні 3-А класу повернули глядачів в минуле, щоб дати можливість відчути красу та поезію древніх обрядів. Гості свята завітали до однієї з українських хат, де на них чекали гостинні господарі.
Хлопці та дівчата танцювали та співали пісень.
Грицю, Грицю до роботи…
Дівчата кидали чобота, щоб дізнатись котра коли, куди, за кого вийде заміж.
А хлопцям, щоб поласувати варениками довелось лущити квасолю.
Під кінець найсміливіші намагались скуштувати калиту.
На завершення свята бабуся та мама одного з учнів заспівали пісню