Ситуація війни вимагає від нас не лише стати більш терпимими (бо кожен у цю війну проживає свій трагічний, травматичний досвід), але і навчати дітей вже з дошкільного віку без остраху та остракізації конструктивно взаємодіяти з людьми, які як психічно, так і фізично мають обмежені функції. Не замовчувати, не ховатись від цієї теми, не катастрофізувати, а дати дитині чітке розуміння, як з цим бути.
Хочу запропонувати один з протоколів до використання іграшки для того, щоб пояснити дітям, що це лише особливість або ознака мужності тих людей, які пережили щось жахливе.
Для цього можна використовувати будь-яку іграшку, в якій визначені якісь візуальні фізичні особливості, що можуть символізувати фізичні травми чи ознаки пережитих подій.
1. Просимо дитину роздивитись цю іграшку і визначити, що в ній особливого, чим вона відрізняється від інших.
2. Спробувати розповісти історію, як іграшка прожила у війні щось таке, чому отримала такі особливості – така розповідь дасть психологу зрозуміти рівень готовності до цієї теми.
3. Запросити дитину розкрити її секрети, як вона знову почала після тих подій жити та радіти, гратися та спілкуватися. Можливо, запитати як вона знайшла силу і хто їй допоміг.
4. Описати, як іграшка, після того, що пережила, стала мужньою та ще більш цінною, як вона може допомогти впоратись діткам або тим, хто теж мав травми війни.
5. Спробувати разом з дитиною створити казку для інших дітей про Мужню іграшку, яка впоралась.
6. Перевести на розмову, що війна дуже багато шкоди наробила нам, тому нам усім треба бути мужніми, навчитися лікувати рани і далі радіти. Як іграшкам, так і людям. Можливо, спробувати разом з дитиною реконструювати іграшку, якій треба допомога.
7. На останньому етапі разом з дитиною придумати розповідь, яка пояснить іншим дітям, чому зараз буде багато різних мужніх людей, які виліковують рани після війни і радіють знову життю.
@Вікторія Назаревич
©Артпсихологія